Історія Кодів Країн
Дізнайтеся, як міжнародні телефонні коди розвинулися від простого європейського телефонного довідника до глобальної телекомунікаційної системи, яку ми використовуємо сьогодні.
Ранні Початки (1960-1964)
Історія почалася у 1960 році, коли CCITT (нині ITU-T) опублікував перші міжнародні телефонні коди в 'Червоній книзі'. Спочатку обмежена Європою та сусідніми регіонами, ця рання система заклала основу для глобального телекомунікаційного зв'язку.
Революція Блакитної Книги (1964)
Прорив настав у 1964 році з 'Блакитною книгою', яка представила революційну систему нумерації світу з 9 зон. Вона розділила весь світ на логічні зони, зробивши міжнародні дзвінки систематичними та масштабованими.
Глобальна Система Дев'яти Зон
Система 1964 року організувала світ у дев'ять зон, кожна з яких була розроблена для логічного групування країн, оптимізуючи телекомунікаційний трафік та технічні обмеження тієї епохи:
Zone 1
Північна Америка (США, Канада, Карибський басейн)
Zones 3-4
Європа (розділена через велику кількість країн)
Zone 7
Росія та колишній Радянський Союз
Zone 8
Східна Азія та спеціальні послуги
Zone 9
Південна, Центральна, Західна Азія та Близький Схід
Zone 2 & 6
Африка, Океанія та Південно-Східна Азія
Сучасна Ера (1988-Сьогодні)
У 1988 році ITU опублікував стандарт E.164, створивши сучасну структуру, яка використовується і сьогодні. Ця система підтримує до 15-значних міжнародних номерів і продовжує розвиватися з появою нових країн, політичних змін та технологічного прогресу.
Сучасні коди країн відображають як технічну оптимізацію, так і геополітичну історію, з'єднуючи мільярди людей по всьому світу через систему, яка почалася як простий європейський телефонний довідник.
+93
+355
+213
+244
+54
+374
+61
+43
+994
+880
+375
+32
